ОФІЦІЙНИЙ НАУКОВИЙ ДИСКУРС ЩОДО МОВНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ (НА ПРИКЛАДІ БІЛОРУСІ)

Анотація

У статті на основі аналізу наукових і публіцистичних виступів білоруських науковців висвітлено особливості національної й мовної політики Республіки Білорусь, засновані на попередній історії білоруських земель, зокрема в складі трьох імперій – польсько-литовської, російської та радянської. У контексті компаративістського зіставлення з українськими реаліями виявлено елементи фактичного ухилення державної політики від реалізації декларації про державний статус білоруської мови – через двозначність позицій провідних місцевих науковців. Як аргументи такої двозначності подано загальні політичні та власне мовні колізії, серед яких – невідповідність формального терміна «республіка» до реалій останнього чверть століття, природа давньої літери ѣ («ять») і навіть дискурс щодо вибору між формами титульних топонімів: «Білорусь» чи «Білорусія» та «Мінськ» чи «Менск». Проаналізовано сутність феномену майже повної самоідентифікації місцевих громадян як білорусів, а білоруської мови як рідної – при тому, що вони звикли до перебування в одній ідеологічній та політичній сфері з росіянами та використовують майже виключно російську мову. Досліджено природу термінів «трасянка» (як форми білоруської мови) та «суржик» (як форми української мови) як навмисне впроваджених у науковий і публіцистичний дискурси ще радянського часу для позначення вторинності цих мов порівняно з метрополійною російською. Наведено приклади цих форм.

Зроблено висновок, що мовна ситуація в Білорусі перебуває ще на початку зародження такого небезпечного виклику, коли на ньому лише починає акцентуватися увага громадськості. Остання має зрозуміти, що ідентифікація себе як білорусів, а національної мови як рідної в умовах повної поразки цієї мови в білінгвістичному протистоянні з російською означає лише рівень етнографічності такої нації, а не її суверенність у світовому просторі навіть у зародковому стані. Наголошено, що в умовах сьогоденного громадянського руху в Білорусі може народитися реальна незалежність (національна та мовна), серед провідних умов якої, зокрема, й досконале володіння публічним державником мовою титульної нації.

Ключові слова:Білорусь, білоруська мова, російська мова, білінгвізм, національна ідентичність, українська мова, освітня сфера.