ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ОБ’ЄКТ РОЗГЛЯДУ В ПЕРСПЕКТИВНОМУ ВИМІРІ

Анотація

Стаття містить аналіз тез про радянський режим від письменника Олександра Солженіцина з коментарем і сучасною рефлексією, а також аналогією до українських державницьких реалій. Наведено приклади подання історії державного управління різними письменниками й політологами – Іваном Біликом, Андрієм Бушковим, Бернаром Вербером, Григорієм Чхартишвілі, Галиною Могильницькою, Павлом Штепою та ін., які створили масштабні історичні праці на ґрунті не лише проаналізованих архівів, але й головне – нового сучасного погляду, – у перспективній площині як можливість нового її трактування, використовуючи логічний вимір розгляду. Акцентується на таких особливостях управління, як централізація, тоталітаризм, мілітаризм, диктатура тощо, які були властиві Російській Імперії та Радянському Союзу та властиві сучасній Російській Федерації. Наголошено, що саме ці риси мають бути враховані як найбільша небезпека для розвитку української державності.

Зроблено висновок, що зазначені негативні аспекти попереднього режиму були актуальні до кінця ХХ століття, адже радянські рудименти були настільки ув’язані через об’єктивні та суб’єктивні чинники з колишніми країнами, що входили до тієї тоталітарної системи. При тому й сьогодні в умовах демократичного режиму України деякі з цих рис залишаються актуальними, зокрема через стереотипність мислення пересічних пострадянських громадян, які або залишаються у «внутрішній еміграції» в сучасній Україні, або є «нейтральними», що також становить небезпеку для державотворення, адже не показує реального стану національної ідентичності. Тому будь-яка відносно реальна історична ретроспектива має в таких умовах перспективний характер у площині державного прогнозування та планування.

Ключові слова: державне управління, Україна, Росія, тоталітаризм, демократія, Олександр Солженіцин.